Блог

ВАКЦИНАЦІЯ ЮРИДИЧНИЙ АСПЕКТ

Напевно, кожна мама ставила собі запитання щодо необхідності вакцинації своєї дитини.
В інтернеті дуже багато інформації найрізноманітнішого характеру і кожен вирішує для себе, оскільки відмовитися чи погодитися є індивідуальним правом кожного.
Ми ж намагаємося розібратися в юридичному аспекті даного питання. А саме: чи є законною відмова навчального закладу у прийомі дитини до навчання з причини відсутності обов’язкової вакцинації згідно з календарем щеплень.
Так, стаття 53 Конституції України проголошує: «Кожен має право на освіту.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам».
Отже, складається думка, що відмова дитячих навчальних закладів у допущенні дитини до навчання у зв’язку з відсутністю вакцинації є незаконною. Однак, якщо розглянути інші нормативно-правові акти, стає зрозумілим, що все ж таки дитячі заклади діють згідно з чинним законодавством.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Стаття 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вказує: «прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється».
Виходячи з даних норм, батькам дитини, які не зробили профілактичні щеплення (за умови, якщо дитина не мала медичних протипоказань), цілком законно можуть відмовити у допуску дитини до дитячого закладу.
В той же час законодавець надає змогу самостійно обирати форму освіти, серед яких є дистанційна форма навчання та сімейна (домашня).
Крім того, держава має забезпечити дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. Коли індивідуальний інтерес протиставляється загальному інтересу суспільства, загальне благо на безпеку та охорону здоров’я має перевагу.
Наразі судова практика стала на сторону навчальних закладів, які відмовляють у прийнятті дитини зв’язку із відсутністю профілактичних щеплень.
Так, Верховний Суд у своєму рішенні від 8 лютого 2021 р. у справі №630/554/19 щодо оскарження відмови допуску дитини до навчання в дошкільному навчальному закладі по причині відсутності вакцинації відповідно до графіку, відмовляючи матері в задоволенні скарги, прийшов до наступних висновків:
- Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.
 Індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27, 49 Конституції України.

В той же час, ЄСПЛ висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).
Таким чином, наразі суди намагаються дотримався справедливого балансу між правом заявника на повагу до його приватного та сімейного життя, з одного боку, і суспільним інтересом інших осіб – з іншого.
На мою думку, зважаючи на сучасну епідеміологічну ситуацію не тільки в нашій країні, а й у всьому світі, така практика Верховного Суду буде сталою та не зазнаватиме змін.